Новини

Всі новини
2018-08-01

«Держава має повернутися обличчям до людей»: народний депутат Роман Семенуха про субсидії, ситуацію з «євробляхами» та масову трудову міграцію

Народний депутат України, член фракції «Самопоміч» Роман Семенуха з робочим візитом відвідав Запоріжжя. Протягом дня обранець зустрівся з колективами декількох місцевих підприємств, а також знайшов час поспілкуватися з журналістами.

Роман Семенуха – харків’янин, пройшов до парламенту за списком партії «Самопоміч». Працює в Комітеті Верховної Раді з питань інформатизації та зв’язку.

Романе Сергійовичу, Ви сьогодні з робочим візитом приїхали до Запоріжжя. Де зустрічалися з людьми, про що говорили? 

– Я переконаний, що народний депутат має їздити по Україні та спілкуватися з різними людьми. Сьогодні в Запоріжжі я був на двох державних підприємствах оборонної галузі зі структури «Укроборонпрому»: конструкторське бюро «Івченко-Прогрес» та авіаційно-ремонтний завод «МіГремонт». Зустрічався з колективом «Запоріжсталі», обласного водоканалу та проводив зустріч в обласному управлінні Пенсійного фонду.

Під час спілкування з людьми, я відчув колосальне розчарування і виснаження від того, що відбувається. Всі ці підприємства мають спільні проблеми. Проблема №1 – це рівень заробітних плат, особливо на державних заводах, який унеможливлює прихід молодих людей на наявні вакансії. На підприємствах оборонної галузі, в силу різних причин, є багато людей передпенсійного віку. Їм поки просто нема кому передавати свій досвід. І якщо протягом 5 років держава не створить умови, аби на ці підприємства пішли молоді люди, то буде біда – нікому буде працювати. Якщо говорити загалом про «Укроборонпром», я переконаний, що це незграбне непрозоре утворення, створене для збагачення окремих людей, має бути зруйнованим, як Карфаген, розформоване на кластери чи окремі підприємства. Обидва запорізькі заводи є прибутковими і точно мають продовжувати працювати, приміром, в авіаційному кластері. Сильна українська армія не може бути такою без власної авіації.

Проблема №2, що без винятку об’єднує всі підприємства, в тому числі, «Запоріжсталь» зі значно вищими зарплатнями, – це трудова міграція. Я спілкуюся з людьми в різних регіонах. Для бізнесу масовий відтік, як кваліфікованої, так і некваліфікованої робочої сили, став найсерйознішою проблемою.

Яким Ви бачите вирішення цієї проблеми?

Держава робить критично мало у напрямку покращення бізнес-клімату, умов кредитування, послаблення тиску фіскальних правоохоронних органів. По-перше, ми маємо докорінно змінити підхід до освіти. В Верховній Раді я працюю в комітеті інформатизації та зв’язку і спілкуюся з компаніями, які працюють  в ІТ-галузі чи на телеком-ринку. Приміром, в моєму рідному Харкові є десятки вакансій програмістів з зарплатнею такого рівня, як в і Польщі, близько 2,5 тисяч євро. Але немає необхідної кількості спеціалістів, що, безперечно, стримує ринок ІТ-галузі. Чому так? Тому що фахівців високого рівня в необхідній кількості не готують наші академічні навчальні заклади. Сьогодні держава продовжує сотнями випускати економістів і юристів, які не зможуть знайти собі роботу. Реальний ринок праці не потребує такої кількості спеціалістів. Треба зробити зміни в системі вищої освіти, в формуванні державного замовлення. Замовником має бути не відірвана від реального ринку праці держава, а бізнес.

По-друге, українці намагаються поїхати, навіть, маючи в Україні великі зарплаті. Люди знаходяться в колосальній депресії, яку пришвидшило падіння економіки. Наприклад, чого зараз хоче молода українська сім’я? Придбати квартиру, вона має на це право. В країні відсутня  якісна програма молодіжного кредитування житла. В Варшаві наша молодь також не купить собі квартиру, але вони придбають її, навіть, вдвічі-втричі дорожче, ніж в Україні, під притомні відсотки.

Уряд не має конкретної економічної політики, судова реформа провалена, реформа правоохоронних органів, як на мене, мало що змінила в країні. Правоохоронці продовжують «кошмарити» бізнес. Люди повернуться, коли все це зміниться, і Україна буде розвивати сектор економіки.

Як Ви можете прокоментувати затримку виплату пенсій? Яке майбутнє чекає українських пенсіонерів?

– Ця затримка є першою за багато років. Наявна інформація говорить про те, що зменшилася база нарахування єдиного соціального внеску – головного наповнювача пенсійного фонду.

Ми живемо в умовах солідарної системи, коли люди, що працюють, утримують пенсіонерів. Сьогодні приблизно 12 мільйонів українців утримують 10,5 мільйонів пенсіонерів. Навіть, якщо не брати до уваги трудову міграцію, наша нація старіє. Це означає, що ситуація буде лише погіршуватися. Вихід – у реформуванні пенсійної системи. Не треба вигадувати велосипед. Як показує досвід багатьох країн світу, ми зобов’язані запровадити другий накопичувальний рівень. Іншими словами, люди мають самостійно сплачувати собі на пенсію.

Є такий важливий показник – коефіцієнт заміщення. Це співвідношення середньої пенсії до середньої заробітної плати. Всі міжнародні стандарти говорять про те, що він не може бути менше 40%. Умовно, якщо ви заробляли 10 тисяч гривен на місяць, то не можете утримувати менше 4 тисяч гривен пенсії. Коли коефіцієнт падає до рівня 33-35% починаються соціальні негаразди, нижче 26-27% – в країні може відбутися соціальний вибух. За інформацією авторитетних організацій, якщо не змінити пенсійну систему, то до 2050-го року в Україні коефіцієнт заміщення буди на рівні 22%. Іншими словами, ті, кому сьогодні 25 років, навіть, за умови шаленого зростання економіки будуть отримувати дуже низьку пенсію. Як змінити ситуацію? Впровадити другий накопичувальний рівень, підвищити коефіцієнт заміщення і зробити пенсію людини більшою.

Важлива тема, яку сьогодні обговорюють українці, це нові жорсткі вимоги для оформлення субсидій і скорочення кількості отримувачів субсидій вже в новому опалювальному сезоні. Невже, на думку урядовців, українці стали жити краще?

– Уряд вважає, що є частина населення, яка отримує субсидії несправедливо. І в цьому є логіка. Людина може отримувати 10 тисяч гривень зарплатні і лишитися без субсидії, в той час, коли сусід заробляє такі ж гроші неофіційно, стоїть на обліку в центрі занятості, але субсидію має. Це не поодинокі випадки. Саме тому уряд намагається знайти критерії, які б показували таких людей. Я поділяю точку зору, що люди, які мають квартиру більше 120 квадратних метрів площі або придбали нову машину, не мають отримувати субсидію. Це логічно. Але новація щодо прописки родичів – просто знущання над людьми. Замість того, щоб закрити багатомільярдну «дірку» в контрабанді, змусити олігархів грати за правилами і т.п., сьогодні уряд фактично закриває фіскальний розрив в державному бюджеті за рахунок звичайних людей, скорочуючи кількість отримувачів субсидій. Кабміну необхідно негайно переглянути окремі критерії. Якщо це не зробити, я відчуваю під час спілкування з людьми, почнуться соціальні бунти.

– В  останній день сесії парламент в першому читанні проголосував за законопроект, який покликаний вирішити проблему «євроблях». Яким Ви бачите шлях вирішення цієї проблеми?

– Коли ми тільки говоримо про «євробляхи», то значно звужуємо ситуацію. Насправді проблема полягає в тому, що в найбіднішій країні Європи маємо найдорожчі автомобілі. Десятками років нас годували міфом про підтримку національного автовиробника. В результаті у 21-му столітті українці не мають доступу до дешевих авто.

Зараз в Україні декількасот тисяч «євроблях». І не помічати сьогодні це явище – просто злочин. Партія «Самопоміч» запропонувала суттєво зменшити акцизи для всіх автівок. Це призведе до зниження ціни на нові та вживані авто на українській реєстрації. Як відомо, база оподаткування автомобіля складається з чотирьох зборів: мито, ПДВ, пенсійний збір та акциз.  Мито та ПДВ ми не можемо чіпати. Я вважаю, має бути скасований пенсійний збір, який є фактично додатковим податком, а також суттєво знизити акциз для автівок з об’ємом двигуна 3 л і нижче. Ми не пропонуємо проводити амністію для власників авто з іноземною реєстрацією, але пропонуємо суттєво зменшити розмір штрафів і дозволяємо, приміром, до кінця року повернутися у правове поле, стати на облік і сплатити всі податки. Це правильний шлях, яким ми вирішимо проблему для всіх водіїв і зробимо  автівки доступнішими. Найголовніше, держава повернеться обличчям до людей. У 21-му столітті авто має бути доступним засобом пересування.

– Україну в 2019-му році очікують вибори Президента та до Верховної Ради. Як Ви оцінюєте роботу цієї каденції влади?

Президент став для українців суцільним розчаруванням. Люди йшли голосувати за нього з очікуванням справжніх реформ. А сьогоднішні соціологічні показники говорить про те, що вдруге в українській історії президент повністю проігнорував можливості для змін, створені народною хвилею. Людина отримала величезний мандат довіри, найбільшу фракцію в парламенті і фактично все це змарнувала. Для мене очевидно, що ця сторінка має бути перегорнутою.

Парламент, попри всю критику, прийняв деякі революційні зміни: антикорупційне законодавство, децентралізація, завдяки якій в усіх містах є гроші для ремонту доріг та інфраструктури. Депутати вистояли і не проголосували за зміни в конституції, якими б фактично дати автономію окупованим територіям і легалізували бойовиків.

Втім, робота Верховної Ради також викликає розчарування, тому що там продовжуються ганебні речі: «кнопкодавство», масові «прогули», корупція, не знята недоторканність, а головне – провал по ключовим економічним законам. На мою думку, історичне призначення цього парламенту, окрім викликів війни, це прийняття нового виборчого законодавства, який скасує мажоритарну систему. Поки що парламент з цим рішенням не впорався, але, я сподіваюся, на це ще є час.

– Як Ви прокоментуєте результати соціологічних опитувань щодо президентських виборів?

Сьогодні майже всі соціологічні дослідження маніпулюють суспільною думкою і підводять до такого вибору: або Петро Олексійович, або Юлія Володимирівна. Це масована організована брехня. Чому в другому турі, приміром, не може бути Володимир Гройсман та Андрій Садовий? Або інші кандидати?

«Самопоміч» це не прийняла колективного рішення, але я вважаю, що Андрій Іванович Садовий може стати дуже ефективним президентом України. З одного боку він ніколи не працював в центральних органах виконавчої влади, але з іншого – має три каденції управління мільйонним містом. Андрій Садовий точно знає,  що таке державне управління, а його успіхи відомі всім, хто їздив до Львова. На відміну від інших кандидатів, він має свою команду: фракцію в парламенту, депутатів та людей в більшості областей України. Я вважаю, що Садовий був би просто квантовим стрибком для України в якості президента. Сподіваюся, він найближчим часом прийме відповідальне рішення та стане кандидатом у президенти України.